Коли вперше за усю історію існування київської школи №161 Солом’янського району в кінці року 2008 тут виникло творче об’єднання журналістів і шкільна газета „СТОП” ніхто не міг собі навіть уявити, що вже за півроку ця шкільна газета стане переможницею Міжнародного фестивалю-конкурсу „Весна на Дніпрових схилах 2009”. Пам’ятаю, як вперше журнал „СТІНА” запропонував створити на базі школи безкоштовне творче об’єднання, в яке увійшли би всі, хто пише, малює або просто цікавиться життям і хоче не просто просидіти штани у школі, а щось залишити по собі і вийти зі школи із новими знаннями, які б допомогли і у вузі, і так по життю. Кожну середу і в дощ, і в сніг ми збиралися із школярами, спілкувалися, розповідали про професію журналіста, вивчали історію музики, ходили на виставки і в кіно, писали замальовки і статті, пізнавали один одного і вчилися один у одного...

На перших заняттях у класі, який ми обрали для занять і редакції яблуко не було, де впасти, згодом ряди наші рідішали і аж нарешті залишилися найкмітливіші і найсильніші, ті, які 15 травня з великою честю вийшли на сцену Київського Палацу дітей та юнацтва для отримання найбільшої нагороди у сфері юнацької журналістики. Саме тут прийшло розуміння, що кожна праця отримує винагороду, а якщо ще ця праця на користь і честь рідної школи, то вона ще більше втішає.

Допомога журналу „СТІНА” полягає в розкритті чудових сторін професії журналіст, в розкритті тем, які шкільна програма ніколи не вмістить, а вже школярі зробили з цього висновки і отримали те, що заслужили. Вітаємо переможців, тим більше, що в номінації „найкраща газета” школа №161 була єдиною київською школою-переможницею. Решту призових місць зайняли: газета „Скрепка” (місто Горловка, видає, до речі цю газету не школа, а місто, тобто адміністрація, але пишуть тут діти) і ще один приз головному редактору газети „Наша ера”, яка фактично робить її сама, а отже приз організатори персоніфікували.

Закінчувався день нагород чудовою традиційною прогулянкою переможців і гостей фестивалю на теплоході по Дніпру. Школярі дивилися на блиск хвиль за бортом у променях сонця, що вже сідало за обрії, а обличчя їх були стомлені, але щасливі.