Четвер
08.12.2016, 17:05
ОСВІТА УКРАЇНИ
Приветствую Вас Гость | RSS
Главная Янголи і демони Ховарда і Брауна - Форум Регистрация Вход
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Кінематограф очима молоді » Фільми для інтелектуального і морального розвитку » Янголи і демони Ховарда і Брауна (дещо про касовий кінематограф)
Янголи і демони Ховарда і Брауна
ukrosvitaДата: Неділя, 17.01.2010, 14:43 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Администраторы
Повідомлень: 168
Репутація: 11
Статус: Offline
А я не піду на цей фільм принципово, бо він поганий.
Я і книгу не читала, бо знаю що в ній...
Погляд одного викладача вищого навчального закладу міста Києва

Мало хто замислюється над питанням, що ж таке історія людства, історія його віри і прагнень. Чимало літератури написано з цього питання, навіть окрема наука історіософія розглядає це зі всіх кутів. І лише Борис Пастернак у своєму „Докторі Живаго” найкраще відповів на це запитання: „Історія – це установлення вікових робіт за послідовною розгадкою смерті і її майбутньому подоланню. Для цього відкривають математичну нескінченність і електромагнітні хвилі, для цього пишуть симфонії. Рухатися вперед у цьому напрямку не можна без деякого підйому. Для усіх цих відкриттів необхідно духовне оснащення. А дані для цього містяться у Євангелії. Ось вони. Це, по-перше, любов до ближнього, цей вищий різновид живої енергії, що переповнює серце людини і вимагає виходу і дарування, і потім це головні складові частини сучасної людини, без яких вона немислима, а саме - ідея вільної особистості та ідея життя, як жертви. Майте на увазі, що все це й досі є надзвичайно новим. Історії у цьому сенсі не було у стародавніх народів. Там було сангвінічне свинство жорстоких, помічених віспою Калігул, які не підозрювали про те, що будь-яка жорстокість є простим виявом бездарності, і будь який рабовласник – бездара в першу чергу. Там була хвалькувата мертва вічність бронзових пам’ятників і мармурових колон. Століття і покоління лише після Христа зітхнули вільно. Лише після Нього почалося життя у нащадках, і людина помирає не на вулиці під забором, а у себе в історії, у розпал робіт, присвячених подоланню смерті, помирає, сам посвячений у цю тему...”
Хтось може погодитися з цими словами, а хтось їх просто заперечить і лише єдине, що залишиться істинним – це християнство, як релігія віри і спасіння. Скільки існує наша ера, що бере початок з пришестя Христа, стільки існують розмови і суперечки щодо цього питання. Наш час породив не лише ідею демократії, яка своїми основами рівності так близько підходить до ідей ненависного комунізму, цей час породив публічну дискусію щодо християнства, яка не обмежується науковим чи богословським осередком, яка стала публічною і світовою та виносить на суд усього світу свої ідеї за допомогою мистецтва, яке люблять сьогодні усі, і яке має назву – кінематограф. Але як завжди буває, спочатку все одно було СЛОВО.
Так в 2003 році видавництво «Random House» видає книгу американського письменника і журналіста Дена Брауна „Код да Вінчі”, яка стала світовою сенсацією і зробила чималий переполох у християнському світі. Може через те, що за справу популяризації і реклами узялися американці, для яких ідея християнства скоріше старий добрий бренд, аніж духовне життя великої кількості людей, а може ще з якихось причин, але книга стала відомою в усьому світі і була екранізована у 2006 році, що дало змогу дізнатися про прогресивні ідеї і здогадки Дена Брауна майже усьому людству, адже читають одиниці, а от кіно дивляться майже всі.
«Код да Вінчі» став продовженням другого популярного роману Дена Брауна «Янголи і демони», ця книга побачила світ у 2000 році, а російською мовою вона вийшла лише у 2005 році, українською не перекладалась. Книги Дена Брауна перекладені на 44 мови світу, лише для прикладу, роман «Код да Вінчі» виданий загальним накладом 60 мільйонів копій. Незважаючи на величезний успіх роману „Янголи і демони”, саме «Код да Вінчі» побив усі світові рекорди в літературі і очолює й досі перелік найкращих бестселерів світу, чимало критиків і журналістів вважають цей роман найкращим романом 21 століття. Романи Дена Брауна написані у жанрі інтелектуального детективного трилера, який як ні одна книга досі, окрім Біблії, не змогли викликати масовий суспільний інтерес до легенди про Святий Грааль, місті Марії Магдалини в історії християнства, до історії католицької церкви в цілому і самому поняттю віри.
В 2009 році світ чекало ще одне потрясіння – вихід на великі світові екрани екранізації роману „Янголи і демони”, який знімав режисер „Коду да Вінчі” – Рон Ховард. Але як завжди буває із людством, яке сприймає чимало фільмів за чисту монету, так і зараз воно почало шукати історичної правди в новій екранізації. В Інтернеті створили цілі спільноти обговорення цього фільму, а на американських сайтах з’явилися розділи присвячені „Янголам і демонам”, які називаються „Факти і вигадка”. Щодня нові дослідники розбирають на маленькі шматки цей фільм і шукають факти і вигадки, дають інтерв’ю пресі й пишуть монографії, забуваючи про те, що художній кінематограф, детективний роман – це в першу чергу фантазія автора, режисера, сценариста... Події, описані в романі, і показані на екрані могли мати місце, а могли просто бути вигадкою, адже ми не шукаємо правди у казці про Колобка, так і тут потрібно сприймати твір, як витвір мистецтва, а не документальне свідчення. Ми забули, що кінематограф несе в собі в першу чергу розважальний зміст, а вже потім несе ідеї і іноді змушує нас замислитися над проблемою чи явищем. Радує лише той факт, що людство масово почало копирсатися в історичних підручниках, джерелах, гортати біблію, намагаючись знайти недоліки творів Дена Брауна. Це означає лише одне – бездуховна матеріалізована світова спільнота з новою силою звернулася до християнства, а значить мета досягнута і вже кожен самостійно обере для себе правду, адже в кожного вона своя. Так як і відношення до віри і не віри. Мабуть потрібно періодично трусити людство новими ідеями вічного питання, так як це зробив Браун і Ховард, інакше ця спільнота засне у світі, де на перше місце виперлися гроші, телевізори, пральні машинки і мобільні телефони, як символи людського життя.
Чого варті у фільмі „Янголи і Демони” пошуки місць страти кардиналів. Глядач немов на ексклюзивній екскурсії переміщується з головними героями фільму в святині Ватикану і світу, з церкви в церкву, від одного витвору мистецтва до іншого. Тепер пересічний глядач, заклопотаний своєю роботою знає про існування вічного світового мистецтва, він занурився в світ культури і цивілізації. Виходячи з кінотеатру ми почули цікаву розмову двох підлітків, які говорили про те, що зараз прийдуть до дому і покопирсаються в Інтернеті в пошуках інформації про Пірамідальний надгробок Агюстино Фіджі в церкві Санта-Марія-дель-Полло. Уявіть на хвилиночку, що ще вчора ці школярі навіть не знали про існування не лише тієї церкви, але й взагалі про існування Агюстино Фіджі... Хіба не зробив кінематограф своєї справи, не змусив зацікавитися?
Але, не буває нічого просто так, коли піднімаєш тему християнства і церкви. Особливо церкви, яка з таким запалом охороняє себе ось уже багато століть. Церква, яка втручається у державні справи і намагається впливати на життя людини не лише як наставник, але як диктатор. Церква, яка перетворила віру в набір ритуалів і канонів, церква, яка дозволяє собі порушувати перше правило християнства: „НЕ ЗАСУДЖУЙ!” Пам’ятаєте? Хто з вас без гріха, нехай перший кине камінь?!
Фільми Рона Ховарда за романами Дена Брауна викликали чималу критику і навіть протест у багаточисельних релігійних організацій, які стверджують, що ці фільми і книги ображають і ганьблять Священне Писання і християнство. Але, недивлячись ні на що, ці фільми встановили світові касові рекорди в країнах з великою кількістю католиків, про яких в першу чергу йде мова в обох фільмах – таких, як Італія і Іспанія. В Індії, Китаї, Пакистані, Йорданії і Єгипті показ фільму „Код да Вінчі” був заборонений, а в Білорусії під впливом православної церкви його зняли з прокату вже на третій день. „Код да Вінчі” мабуть єдиний художній фільм, який був підданий мало не анафемі. Ще одним скандальним і забороненим фільмом є „Тріумф волі” Лені Ріфеншталь, але це документалістика і стосується вона фашизму. Докладніше про це ви можете прочитати в №1 (22) журналу „СТІНА”.
Отже, уся світова християнська спільнота засудила фільм „Код да Вінчі”, чомусь називаючи його антихристиянським. Москва і Ватикан пішли навіть на масові мітинги протесту, під гаслом „Ні розвінчуванню місії Христа! Ні зрівнянню добра і зла!”... Я разів п’ять передивилась цей фільм, в пошуках причин таких лозунгів і не знайшла нічогісінько такого ані як християнка, ані як історик і науковець, за що цей фільм так звинувачувати і проклинати. Теорія цікава, але це лише теорія і все. Помислити є над чим. Спробувати розгадати твори мистецтва і таємницю самого Леонардо – цікаво, але знову ж таки, все це лише теорія і художній витвір, який не зрівнює добро і зло, а лише змушує нас думати, шукати і розбиратися із своїм сумлінням, із своєю вірою. А тим часом Голова Синодального відділу Московського Патріархату по взаємодії із озброєними силами і правоохоронними органами протоієрей Дмитрій Смірнов в ефірі телепрограми «Вести» (РТР) закликав телеглядачів звернутися з протестом в Генпрокуратуру з тим аби взагалі припинити показ фільму в країні, як такого, що глибоко ображає релігійні почуття. Про усі акції протесту і заяви християнських офіційних представників є в Інтернеті і пресі. Чому так обурилася церква, чому на кожному своєму богослужінні закликала паству не дивитися цей „ганебний фільм”? Чому саме „Код да Вінчі” назвали витвором сатаністів? І знову вмикаю фільм, і знову намагаюся знайти причини і не бачу нічого сатанинського, окрім вічного пошуку людини свого місця у всесвіті, пошуку духовності і доказів існування Бога. Так було, є і буде, аж доки буде існувати людство, завжди щось будуть канонізувати, а щось забороняти. „Вірую, тому що абсурдно” – ось вічне гасло шукача духовності. Вірую, але все одно хочу знати...
З „Янголами і демонами” ситуація у православному світі дещо краща, адже в цьому фільмі мова йде лише про католицьку церкву, а не про усе християнство.
Що ж говорить католицька церква і Ватикан? Побоюючись повторення ситуації з фільмом „Код да Вінчі”, якому Ватикан своїми заявами зробив дивовижну рекламу, офіційний орган католиків довго не давав ніякої оцінки новому фільму Рона Ховарда, аргументуючи це тим, що оцінка Ватикану йде лише на користь фільмам Ховарда і приносить їм чималі прибутки. Лише після офіційної прем’єри фільму в друкованому органі Святого престолу „L'Osservatore Romano” з’явилася рецензія на фільм „Янголи і демони”, в якій Ватикан чітко говорить про те, що не вважає цей фільм загрозою для церкви, а вважає його комерційним розважальним проектом, який містить велику кількість стереотипів і неточностей. Світові ЗМІ, починаючи з „The Hollywood Reporter” передрукували цю рецензію, таким чином втлумачивши у голови потенційних глядачів ідею пошуку цих неточностей і історичної брехні. Хоча, якщо взяти усю історію католицької церкви, то ми знайдемо чимало цікавих фактів, про які лише натякає Ден Браун. Браун і Ховард взяли на себе доволі цікаву місію – відкриття невеликої щілини в стіні історії і всього християнства. Змусити людство думати про те, що можливо історія йшла все ж таки не таким прямим шляхом, як ми звикли читати чи думати, а все було набагато складніше?! І деякі події сьогодення мають у своїй основі помилки минулого? Світ символізму і здогадок – ось новий фільм Рона Ховарда.
Цікаво, що незважаючи на таку лояльну заяву католицької церкви, Ватикан заборонив проводити зйомки фільму на території папської держави. Режисер фільмів визнав, що через усі ці табу він просто був змушений вдатися до хитрощів. Група кінооператорів під виглядом звичайних туристів відвідувала історичні об’єкти і знімала їх камерами професійної якості.
Відзняті ними матеріали потім оброблювалися на комп’ютері, комбінувалися з натуральними зйомками і ставали епізодами фільму.
З „Кодом да Вінчі” теж були проблеми. Церква заборонила вести зйомки фільму на території Сен-Сюльпіс і у Вестмінстерському абатстві, роль останнього у фільмі виконав стародавній Лінкольський собор. З дозволу французького міністерства культури перша сцена фільму була відзнята у Луврі, але справжню Джоконду знімати так і не дозволили, тому у фільмі фігурує лише копія. Щось знімали таємно, щось доводилося замінювати копіями, але фільми в цілому вийшли доволі цікавими і найголовніше – динамічними.
Книги Дена Брауна мали б менший успіх, якби не екранізації Рона Ховарда. І церква, мабуть, пропустила б їх, якби не такий неймовірний успіх обох фільмів, а масла у вогонь підлили ще й слова, якими починається роман „Код да Вінчі” „Усі події, змальовані у книзі правда”... Після світових прем’єр книги почали змітати з новою силою навіть ті, хто читання вважає карою, а книги ненавидить немов тарганів. Саме тому, католицька церква закликала увесь християнський світ бойкотувати „Код да Вінчі” і вилучити усі книги з продажу. Останній раз стільки публічних протестів викликав фільм Мартіна Скорсезе „Остання спокуса Христа”, але це вже дещо інша історія.
Але, якби не було Дена Брауна, Рона Ховарда, того ж Скорсезе, хіба було би стільки „їжі” для пліток, протестів і наукових дисертацій, що так жваво позахищали деякі науковці і теологи. Одна книга „Код да Вінчі” породила тисячі томів заперечень, а фільм і того більше. Як бачимо Ден Браун став червоною тканиною для дослідників. Людству потрібні поштовхи та стусани для того, аби творити, це як лібідо, що по Фрейду веде людство до цивілізаційного поступу.
Тим не менше, кожен з вас, шановний читачу, сам має прийняти рішення щодо цих художніх творів, єдине, дуже прошу, не сприймаєте мистецтво як факт, це лише бачення світу і подій через призму особистої філософії митця, так звана його фантазія.

З досьє редакції
Ден Браун не просто фантазер і скандальний письменник. Середовище, в якому він виховувався було наповнене парадоксами, філософією у науці і релігії. Його батько був професором математики і професійним музикантом одночасно. Саме він з дитинства майбутньому письменнику прищепив любов до всіляких кодів і їх розгадування. Ден Браун закінчив Амхерст- колледж і Phillips Exeter Академію, де викладав англійську мову. Окрім англійської мови він цікавився журналістикою Його статті друкувалися на сторінках таких впливових видань як „Newsweek”, „Forbes”, „People”, „GQ”, „The New Yorker”, а також він з’являвся на „CNN”, Національному Радіо, і на такому відомому для наших любителів сенсацій „Голосі Америки”. Найкращі його статті були присвячені секретним службам США, їх роботі із людським капіталом. В 1996 році інтереси Дена Брауна до зламування кодів і засекреченим державним агентствам підштовхнули його до написання першого свого роману „Digital Fortress” (Цифрова вежа), який швидко став бестселером №1 серед користувачів Інтернету. Роман досліджує тонку смугу між громадянською свободою і національною безпекою. Потім був роман „Точка обману”, який змальовує проблеми моральності у політиці, знову ж торкається питань так званої національної і державної безпеки і вперше розповідає про сучасні технології впливу і їх класифікацію. Чи подобається це владі? Безперечно ні, але іноді краще промовчати, тим самим підкресливши художність книг, аніж щось заперечувати і тим самим приваблювати любителів правди і таємниць своїми запереченнями, адже людство полюбляє те, що забороняють, тим самим воно відчуває свою причетність до таємниць і усіляких орденів і організацій.
Дружина Дена Брауна Бліс - художник і мистецтвознавець. Вона допомагала йому у наукових дослідженнях, а також супроводжувала в багаточисельних мандрівках під час написання „Янголів і демонів” і „Коду да Вінчі”. Найбільша її допомога відчувається у „Коді да Вінчі”, адже саме вона ретельно досліджувала у Парижі витвори Леонардо.
Як бачимо не все так просто пишеться, як здається на перший погляд. Навіть художня вигадка має основуватися на історичній правді і мати під собою довгі дні праці і обробленої інформації. Це має стати чудовим прикладом для чисельних графоманів, що так жваво випускають книги власним коштом, презентуючи їх і рекламуючи, немов це світовий бестселер.

Костилєва Наталія (Журнал "Стіна" №2 (2009))
 
Форум » Кінематограф очима молоді » Фільми для інтелектуального і морального розвитку » Янголи і демони Ховарда і Брауна (дещо про касовий кінематограф)
Сторінка 1 з 11
Пошук:


Copyright MyCorp © 2016
Сайт управляється системою uCoz