 Молодіжний журнал „Стіна” в рамках загальнонаціональної культурно-освітньої Програми „Виїзні Мистецькі Ініціативи” презентував журнал і відвідав Макарів та його околиці. Ми мало знаємо про наші міста і містечка, а історія їхня дивовижна, розвиток не передбачуваний, тому необхідно їздити не за кордон, а тут по батьківщині, адже святих і цікавих місць у нас чимало.
Отже Макарів. Хто не був декілька слів.
Про Макарів згідно історичних джерел встановлено, що до кінця 16століття це поселення називалось Воронін. А Макарів зазначався як село до 1742року. У містечку знаходилась головна контора маєтків пана Павши,
до якого в Київському повіті належали села: Фасівка, Забуяння,
/На фото Директор журналу "Стіна " і Голова районної ради Вараницький Микола Данилович /
Кодра, Завалівка і Буда з 12032 десятинами землі, здебільшого лісистої та болотистої та в Овруцькому повіті село Кліщі, біля села Народовичі, що з першої половини минулого століття належало також дідові Макарівського власника, — Михайлові Павші — хорунжому Київському, а потім синові його Ксаверію. У містечку було засновано 12 річних ярмарків та улаштовано заводи: цегельний, винокурний (спиртовий) та пивоварний.
Селище міського типу, цей статус Макарів отримав у 1956році. У 2007 році у Макарові була відкрита і освячена церква на честь святого Димитрія Ростовського у якій знаходиться частинка мощів цього святого. В цьому ж році було відкрито дивовижний пам’ятник Димитрію Ростовському, з якого і почалася наша екскурсія містечком. До речі, мало хто знає, що саме на честь Димитрія Ростовського було названо місто Ростов-на-Дону.
Дивовижне містечко, скажу я вам. Здається по всьому світу лютує економічна криза, по Україні стало нормою занедбання містечок і історичних пам’ятників, а тут аж ні! Розвиваються, реконструюють, створюють.
Кінцевим пунктом екскурсії по Макарову була Макарівська картинна галерея, засновником якої є заслужений художник України, академік Анатолій Петрович Марчук. Ця галерея була відкрита п’ять років тому й складається з приватної колекції Анатолія Марчука, яку він подарував містечку.
Галерею два роки тому відвідав і сам пан Президент Віктор Ющенко. Хоча нічого не подарував, але підпис свій лишив.
Містечко вразило нас своїм стадіоном, що нещодавно побудувала місцева влада. Стадіон вийшов не гірше аніж у „Динамо”. Кінотеатр з виду такий „радянський” здивував, адже зайшовши у нього ми побачили супер сучасну техніку, комфортабельні крісла і сучасний дизайн, якому можуть позаздрити деякі київські кінотеатри.
Чимало цікавого є у Макарові. Варто їхати і дивитися все власними очима, складати враження і, можливо, вчитися... Ну а абітурієнтів тут чимало і більша частина з них, як завжди рване до Києва. Розповісти ж про найкращі вузи Києва і всієї України обов"язок журналу "СТІІНА", що ми і робимо з успіхом:)
пам"ятник Димитрію Ростовському
| 
Главная 
