Сьогодні глобалізаційні процеси активно включаються в повсякденність суспільного життя. Сучасна молодь социалізується в рамках глобального знання, глобальних іміджів[1]. Цей процес породжує новий тип соціальної диференціації та суспільної культури.
      Частиною загальної суспільної культури є молодіжна культура, яка формується з двох складових: власне створеної молоддю, що позиціонує своє бачення, очікування, наміри та культури, попереднього покоління з принципами та традиціями, які вже склалися. Молодь завжди знаходиться у пошуку своєрідної, нової ідентичності, створення нового стилю.
      Сучасна молодь – це перше покоління, яке з самого початку пізнало культуру як культуру мас-медій.
      „Перша кібергенерація,” – так назвав розвиток сучасних молодіжних рухів Дуглас Кельнер. Поняття “молодіжна культура” є багатозначним і неоднозначним. Так, залежно від ідеологічної спрямованості, говорять про “молодіжну культуру”, “молодіжну субкультуру” і навіть про “контркультуру”. Сьогодні молодіжна культура розвивається під впливом ЗМІ та комп’ютерних технологій.
      Для молодіжних субкультур Заходу джерелами “нового стилю” стали культури Азії, Африки й американських індіанців. Джерелом конструювання “культурних мітів” вітчизняних молодіжних субкультур став насамперед Захід.
      Як пише Олексій Козлов, «трагедія» розвитку молодіжної культури сталася, коли розпався Радянський Союз. Здавалося, мрії старих дисидентів, штатників і хіпарів збулися… Настала цілковита воля і безкарність, що переросла в безлад. Тому спілкування молодих людей перестала бути ритуалізованим, як раніше: участь в традиційних формах сумісного проведення часу (посиденьки, дискотеки, неформальні угруповання тощо). І головним посередником у спілкуванні стають засоби масової інформації.
      Особлива роль у взаєминах сучасної молоді і мас-медіа належить MTV. Цей інтернаціональний телевізійний бренд перетворився за останніх 10 років в ідеального посередника. Мова MTV характеризується непостійністю і мінливістю, що відповідає самовідчуттю молоді з її невизначеною соціальною позицією. Здібність до швидкого, уривчастого і складного сприйняття робить молодь чутливішою до такого типу інформації, в цілому характерному для сучасних комунікацій. Особлива роль у цих процесах належить комп'ютерним технологіям і глобальній Мережі. Електронні мас-медіа виглядають новими колонізаторами молоді, паніку викликає небезпека розвитку «наркотичної» залежності від комп'ютерних ігор, які набувають всього більшого і більшого поширення [2].
      Сьогодні, все те, що ми асоціюємо з реальністю – світом видимих речей та предметів, світом наявним та осяжним, втрачає колись чіткі межі, вступаючи у взаємодію з віртуальністю.
      На перший погляд здається, що життя у віртуальному світі набагато простіше: без наслідків та відповідальності ти можеш мати віртуальних друзів, віртуальні гроші, час від часу відчувати себе в образі суперагента, національного героя, який користується зброєю, віртуальними грішми та несправжнім ім’ям.
      А що ж ти сам являєш собою насправді? У реальному світі ти не маєш а ні друзів, а ні грошей, а ні престижної роботи, ти не суперагент, а енергетично виснажена людина, якій комп’ютерний світ компенсує справжнє життя. А ще, комусь більш ніж достатньо того, що ти лише потенційний клієнт комп’ютерного клубу, маленький гвинтик мережевого бізнесу.
      Засилля в інформаційному просторі продукції порнографічного характеру, такої, що містить елементи насильства, жорстокості, «реаліті-шоу», які формують образи «народних героїв», має, насамперед, економічне підгрунтя, на цьому заробляються великі гроші виробниками.
      І як наслідок впливу інформаційного простору, недосконалої системи освіти, коли знищені гуртки, спортивні секції, дитячі організації, а альтернативної заміни немає - СНІД, дитяча порнографія, підлітковий алкоголізм, дитяча проституція - список „досягнень” незалежної України, бо за цими показниками ми одні із перших у Європі. А нове молодіжне захоплення, коли підлітки знімають на відео та розміщують в мережі Інтернет знущання над людиною („хеппі – слепінг”), демонстрація дикої нелюдської поведінки „славнозвісних рівненських придурків”, викликають безмежне обурення та жах.
      Якось зустріла в „Молодіжній правді” інтерв’ю із керівником однієї молодіжної громадської організації, який представив своє бачення молодіжного руху України: „По великому рахунку, від українського молодіжного руху лишилася тільки назва. Де цей рух? Покажіть мені його! Рух — це коли хтось кудись спільно рухається або, принаймні, коли хтось когось рухає і бентежить, наприклад, владу. Молодь кудись рухається? Так, рухається: передусім, до розваг і матеріального статку. Але це не рух, бо він не є спільним. Іще одна умова руху — коли ти усвідомлюєш себе частиною спільноти. Це коли про себе ти кажеш: «Я — молода людина. А тому — це, це й це…» Але більшість нашої молоді такого самоусвідомлення не має. Сьогодні існує організована діяльність молодіжних громадських організацій. Але це не рух. Це просто діяльність. Часом дуже корисна, але здебільшого невідома, а частенько й не цікава широкому молодіжному загалові. Молодь не є групою з виразною суспільною позицією. Суспільна позиція є в інших, дрібніших груп. Наприклад, у скінхедів, в анархістів, у ґеїв з лесбійками, у прибічників легалізації легких наркотиків тощо. Іноді щось виразне прослизає в студентства. Ось де є спільна суспільна позиція — там є і рух.”
      Мене зацікавила ця позиція, і я пошукала сайт цієї організації. Знайшла, читаю:”Кредо організації: «Кожній людині — всю повноту честі, гідності, прав та свобод!»… Центр ставить за мету приведення національних стандартів України щодо забезпечення прав людини у відповідність до найвищих стандартів країн Західної Європи… Активісти Центру виступають за низку рішучих кроків на євроінтеграційному шляху України — легалізацію секс-бізнесу, запровадження інституту громадянського партнерства (в тому числі для одностатевих пар), узаконення обігу порнографії тощо.
      Виявляється, шлях до євроінтеграції – це кроки до повної свободи падіння суспільних моральних принципів. Отже, крокуючи цим шляхом, має створитися справжній молодіжний рух України.
      Дивує також позиція деяких журналістів щодо намірів введення регуляції та контролю над розповсюдженням в Інтернеті порнографії, невігластва. „Це прояв цензури... ,мов, а як же ж демократія?”. Ну і що, що на сайтах демонструється як батько ґвалтує доньку, що молодшій „секс – моделі” всього 2 місяці, що підліток жарить і їсть власні фекалії... Продовжувати? Порнографія, яка заборонена у нашій країні на законодавчому рівні абсолютно доступна у газетних кіосках, на ринках, торговельних розкладках.
      Враховуючи ці негативні тенденції можна впевнено зазначити, що зовсім недаремно забили сполох державні органи, громадські організації, громадяни, закликаючи посилити контроль та нагляд за Інтернет мережею, за негативною продукцією мас-медіа.
      Про це свідчить Указ Президента України від 23 квітня 2008 року про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України „Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України”. В якому зазначено, що констатуючи наявність гострих проблем, явищ та чинників, що створюють небезпеку національним інтересам України в цій сфері та негативно впливають на суспільний розвиток держави та реалізацію її євроінтеграційних прагнень, Рада національної безпеки і оборони України доручила Кабінету Міністрів України здійснити заходи, щодо вдосконалення державного управління в інформаційній сфері, чіткого визначення повноважень та організації ефективної взаємодії органів державної влади із забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері; реалізації державної політики у сфері друкованих засобів масової інформації тощо.
      Також останнім часом дуже активно доводить свою позицію Національна експертна комісії України з питань захисту суспільної моралі, діяльність якої спрямована та закріплення позитивних зрушень в сфері захисту суспільної моралі, піднесення культури та духовності українського народу, утвердження здорового способу життя та належного стану моральності в суспільстві.
      Нещодавно з нагоди Всесвітнього дня засобів масової інформації Папа Римський Бенедикт XVI у своєму посланні зазначив: „Вплив засобів інформації на життя сучасної людини ставить питання, яке не можна оминати, а рішення і відповіді на нього чекають всі, тому воно не може бути відкладене”.
      Отже, як зазначив Ігор Козловський, менеджер програм Української Всесвітньої Координаційної Ради: „Одна з головних ідей полягає в тому, щоб шляхом спільної координації дій розпочати активний вплив на молодіжну свідомість, щоб розбудити національну свідомість, а відтак – започаткувати нову хвилю відродження національної культури”.
      Отже, однією з головних ідей є активний вплив на молодіжну свідомість, щоб, шляхом спільної координації дій, започаткувати нову хвилю відродження національної культури України.

      Використана література
1. Кривко Т.А. Романовська Д.Д. Підліткова субкультура: неформальні молодіжні об’єднання. Чернівці – 2003 р.
2. Культурология: Учебник для студ. техн. вузов (Под ред. Н.Г. Багдасарьян). - М.:Высш. школа, 1999.

      Лариса Панченко
      Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі Відділ зв’язків із ЗМІ та громадськістю