Завдання до дня рідної мови

ukrosvita

Дата: Понеділок, 08.02.2010, 11:49 | Повідомлення # 1

Admin

Група: Администраторы

Повідомлень: 168

Репутація: 11

Статус: Offline

21 лютого спеціальною постановою ООН оголошено Днем рідної мови в світі. Приєднуючись до Проекту медіа-підтримки рідної мови «ВІДЧУЙ СМАК РІДНОЇ МОВИ» ми маємо зробити власний внесок, зробивши серію інтерв’ю з майстрами слова, що пробуджують інтерес людини до своєї рідної культури - це можуть бути Ваші вчителі, викладачі, знайомі письменники і поети тощо.
Також на розгляд редакції приймаються есе на тему «ВІДЧУЙ СМАК РІДНОЇ МОВИ»

Терміни: 8 лютого - 18 лютого 2010 року

Участь усіх юнкорів обов"язкова!

Hidden_Track

Дата: Четвер, 11.02.2010, 20:40 | Повідомлення # 2

юнкор

Група: Модераторы

Повідомлень: 38

Репутація: 8

Статус: Offline

а тут участь беру))) в мене вже навіть матеріал є)

Hidden_Track

Дата: Четвер, 11.02.2010, 22:40 | Повідомлення # 3

юнкор

Група: Модераторы

Повідомлень: 38

Репутація: 8

Статус: Offline

Часто кажуть: «Без верби і калини нема України». Але я вважаю, що правильніше говорити: «Без української мови та народної пісні не бувати Україні державою в світі». Діди і прадіди, наші славетні предки, залишили нам у спадок неоціненний скарб. Це легенди і перекази, прислів’я і приказки, пісні та думи, дитячі казки та гуморески… Український народ духовно дуже багатий. І як чужинці не намагалися нас знищити, ми, ніби фенікси, завжди повставали з попелу, відновлювались і ще повніше дихали грудьми. Ще тоді і тепер багато людей захоплюються співучістю українців, чарівністю та силою голосу, мелодійністю та милозвучністю солов’їної мови. Усі, згадуючи Україну, в уяві малюють білу хатку, яка потопає у квітучих садах, криницю при дорозі, біля якої милується кущ калини, та хоробрих козаків, що ціною власного життя захищали Батьківщину. Але чи можна сучасну дійсність назвати такою? Чи залишилася Україна такою не лише в наших думках і серцях? Я відповім. Так.
Ми піднялися з колін і випрямились у повен зріст на заздрість нашим ворогам і недругам. Всім довели, що українці – сильна нація. Думаю, що навіть можна використати слова Ернеста Хемінгуея стосовно нашого народу: «Людина не для того створена, щоб зазнати поразки. Людину можна знищити, але не можна перемогти». Так само й українці. Ми вперті, цілеспрямовані, сміливі, відважні, впевнені в світлому майбутньому. Можливо, хтось мовить, що це банальність і безглуздість, але я скажу, що горда, бо народилася в Україні і є справжньою українкою! Зараз своїм шляхом розвивається національна економіка, політика і, звичайно, культура нашої держави. «Але все частіше спостерігається незацікавленість молоді до всього українського!» - скажете Ви. Справді в країні є і такі «патріоти», які виявляють свою любов до Батьківщини лише на папері, а в житті – цураються і плюються. Але все одно я з Вами не погоджусь. Є молодь, яка дійсно любить українське мистецтво, шанує українську пісню та лелії українське слово, як найдорожчий діамант. Є в Україні юнаки, які краще будуть танцювати гопака, ніж крутитися і повзати по землі, називаючи це брейк-дансом. Є дівчата, які краще будуть вдома вишивати родинні обереги-рушники, ніж сидіти в барі з цигаркою в роті. Звичайно, зараз багато можна побачити негативного чи байдужого ставлення молоді до здоров’я, родини, вибору життєвих цінностей та свого духовного розвитку. Але все одно залишаються люди, в житті яких Україна відіграє важливу роль.
Хтось скаже, що це все пусті слова, балачки та брехня. Але я не люблю неправду та несправедливість. Досі не вірите? Добре, ось деякі життєві історії. Ви ніколи не бачили юнаків, які, йдучи з роботи додому, співають «Несе Галя воду…»? Я бачила. Ви ніколи не чули, як дівчата, купаючись у річці та пускаючи вінки на воду, промовляють слова, які говорили ще наші предки, вірячи в божественні сили природи? Я чула. Ви не були присутні на святі Івана Купала чи на жнивах, коли молодь раділа і гуляла, наслідуючи давні звичаї та обряди? Я була.
Тож не варто говорити, що зараз молоде покоління не поважає українське мистецтво та культуру. Ми любимо та шануємо все українське: і пісню, і слово, і традиції. Бо вони рідні та близькі кожному серцю, це частинка нас самих ще з народження. Адже будучи малюками, ми чули чарівний голос неньки та колискові пісні, співаючи які, вона сіяла в наших душах зерна любові, поваги та віри в Батьківщину…
Україна у нас одна. Тож любімо, пам’ятаймо та оберігаймо її до останнього подиху!

Hidden_Track

Дата: Вівторок, 16.02.2010, 23:42 | Повідомлення # 4

юнкор

Група: Модераторы

Повідомлень: 38

Репутація: 8

Статус: Offline

А куди кидати роботу? Нна мило "Стіни" чи в цю тему?

ТакаЯось

Дата: Середа, 17.02.2010, 03:14 | Повідомлення # 5