— Чому на такій посаді?
— Максимальний період перебування на посаді ректора в державному університеті 5 років. Я попрацював 6 років (1 рік виконував обов’язки ректора і 5 років чесно і добросовісно відпрацював ректором). 1 липня закінчився строк контракту. Є відповідний наказ міністерства з формулюванням: звільнити у зв’язку із закінченням терміну контракту. Тому я за рішенням вченої ради університету (бо усі посади тут роздаються демократично) був призначений проректором.

— Коли буде оголошено конкурс?
— Конкурс, згідно із положенням і законом про вищу освіту, може оголосити тільки міністр освіти і науки України. Коли він це зробить – не знаю. Термінів у законі не визначено. Мені відомі університети, де півтора року не оголошують конкурс. Наприклад, Львівський університет, який очолював сам міністр. Заяву для участі у конкурсі може подати будь-який громадянин України, який відповідає вимогам конкурсу. Поясню, коли закінчується контракт, міністр може призначити виконуючим обов’язки того, хто був ректором, а може і не призначити. На той момент, коли я звільнявся, контракт закінчився у 12 ректорів, на декількох він не поклав обов’язки, у тому числі і на мене.

— Чому?
— Скажу відверто, я дуже незручний ректор для міністерства і для міністра. Моя позиція, досвід роботи в органах влади дає мені право мати власну точку зору і висловлювати її, можливо, навіть і всупереч думкам керівництва.

— Ректора обирає університет, незалежно від думки міністра. Ви будете подавати свою кандидатуру?
— Хай це залишиться інтригою. Кажуть, що я в університеті багато чого зробив і мені не байдужа доля університету. Зізнаюсь, мене на конференції просили, щоб я взяв участь у конкурсі. Але фанатичного бажання я не маю, знаючи, яка доля у ректора тут, у цей скрутний час і час експериментів.

— А що насправді з тим приміщенням по Гоголя?
— Боротьба за те приміщення тривала 6 років. Університет програв усі вінницькі суди і Апеляційний суд у Житомирі. Але Вищий господарський суд України, а потім і Верховний Суд ухвалили рішення на користь університету.
Що було насправді? Коли ми відвоювали це приміщення, то хотіли розмістити там університет. Але був висновок, що приміщення аварійне. За підрахунками проектантів, щоб усунути недоліки, потрібна дуже велика сума. Міністерство освіти однозначно сказало, що таких грошей виділити не може. Тоді ми звернулись з проханням визначити інвестора, який би вклав гроші в основний корпус університету. Інвестиційну угоду підписувало міністерство. Я навіть не знаю, як ця фірма називається. Інвестор виконав усі умови. Сьогодні університет має 640 нових пластикових вікон у третьому корпусі.
Право на приміщення інвестор отримав за рішенням суду, але воно і досі у нас на балансі. Моя позиція така: ми будівлю не повинні віддавати, допоки майнова комісія у міністерстві не підпише акт по якому потрібно його передати новому власнику. Але з’явиться новий керівник, може, він по-іншому поведе політику.
За шість років моєї роботи в університеті тут було 69 перевірок. І якби я був негативним героєм, напевне, я б до кінця недопрацював. Колектив оцінив мою працю і за період роботи я отримав звання заслуженого працівника освіти. По завершенні контракту, а це зовсім недавно, 28 серпня, колектив присвоїв мені звання „Почесного працівника університету”.

— Скільки коштів укладено в оновлення території і приміщень?
— Це дуже важкі гроші. Залучались усі можливі джерела. Бюджетні кошти – це крапля в морі порівняно з тим, що ми зробили. Наш університет викликає заздрощі у багатьох. Ми проводимо міжнародні конференції, у нас буває багато гостей. Головне завдання колективу, коли буде оголошено конкурс і з’явиться список кандидатів на цю посаду, обрати того, з ким би вони пов’язали найближчі 5 років долі університету.

— Опоненти Вам ще не натякали, аби краще не подавали свою кандидатуру на ректора?
— Натякали, і натякали на інше теж.

— То хто натякав і на що?
— Минулого тижня одна з політичних партій (не буду називати яка) пропонувала мені уступити місце ректора, пояснюючи це тим, що одній партії дістався у Вінниці один університет, а вони б хотіли мати контроль над нашим вузом. Я відповів, що це їхнє право подавати кандидатури на конкурс. Я можу бути лише одним з кандидатів, а може – і ні. Думаю, що пропозиції по кандидатурах ще будуть і міністерству.