Щороку весною на базі Європейського університету відбувається дивовижне дійство – фестиваль творчої студентської молоді, апогеєм якого стає гала-концерт в Українському домі в рамках виставки „Освіта і кар’єра”. Фестиваль „Весняна хвиля” – це дійсно знакова подія для всього українського студентства, який об’єднує навколо себе студентів зі всієї України. „Весняну хвилю” можна сміливо назвати перлиною студентського фестивального руху України. Традиція проведення подібних фестивалів сприяє всебічному розвитку особистості студентів, розширює їх кругозір, робить процес здобуття знань цікавим і захоплюючим, дає реалізуватися усім талантам. „Весняна хвиля” на відміну від усіх інших молодіжних фестивалів має багатопланову програму, яка спрямована на всебічне розкриття потенціалу студентської молоді. Це й театральне мистецтво, й поезія, проза, декламування, вокальне мистецтво тощо.

Сьогодні ми представляємо читачам нашого журналу одного з переможців Фестивалю, львів’янина із незабутнім прізвищем та незвичними віршами.

Олександр Фразе-Фразенко.

МІМ ЗГАДУЄ МОЛОДІСТЬ

У поліцаїв іграшкова зброя,

а в липні раптом сталася зима.

За мною не прийде мадам з косою,

якщо насправді

тут мене

нема.

Банкіри

роздають гульвісам гроші,

опівдні в місті темрява німа,

та тінь моя сумна снує по площі,

якщо насправді

тут мене

нема.

Пухнасті риби в жовтих лімузинах

туди-сюди чигають без упину,

стиснувши в плавниках

кільце керма.

На ковзанах

трамвай по Полтві суне

і тінь моя стає глухим відлунням,

якщо насправді

тут мене

нема.

ПРОГУЛЯНКА З ВЕСЕЛОЮ ВИТІВКОЮ

Морозить.

Моросить.

І – море в мештах.

А хто сказав, що Львів не має моря?!

Я знову по калюжах ніч провештав

і брів зо мною

мокрий місяць поряд.

Ото вже баламута жовторогий!..

По чарці вцмуливши,

чобіт човнами

ми рвали

в клоччя калабань пороги

й спідницю тиші дерли вщерть губами.

Ми в небо дерлись по стрімких драбинах

і позолоту з зерен зір здирали,

в той час, як дощ

у довгогорлих ринвах

в коктейль крутив пилюг й краплин канали.

Ми впали в чалий і штудерний гомін,

в шовковий шерех

дощового листя…

Ховалась кожна гола зірка в комин,

згоряючи від сорому:

вдягтися б.

Отже, Гран Прі фестивалю отримали Театр «Гротеск»  Європейський університет (м. Чернігів);Олександр Фразе-Фразенко Українська академія друкарства (м. Львів); Лятуринський Андрій, Запорізький національний університет. Приз симпатій журналу „СТІНА” отримала Грич Анна НТУУ «КПІ» (м. Київ).