Неділя
04.12.2016, 23:22
ОСВІТА УКРАЇНИ
Приветствую Вас Гость | RSS
Главная Середня школа Регистрация Вход
Меню сайта

 Форум журнала " Стена " для творческих людей
Категории каталога
статті юнкорівців [7]
перші проби пера наших юнкорівців
дослідження і розслідування [0]
умови вступу в школу юнкорів [3]

Наш опрос
Який критерій при виборі навчального закладу для Вас є найважливішим?
Всього відповідей: 122

Главная » Файлы » школа юнкорів при журналі "Стіна" (наші публікаці) » статті юнкорівців

Творці щасливого світу (автор юнкор Русіна Ольга)
[ ] 14.12.2009, 20:37
У більшості людей слово «навчання» асоціюється із загальноосвітньою школою, університетом чи внз. І мало хто згадує про позашкільну освіту: музичну або художню школу, театральний або танцювальний гурток. Хоча часто саме вони визначають професію людини у майбутньому і допомагають розкрити свій талант. Я навчалась у музичній школі № 35, і, хоч моя майбутня професія навряд чи буде пов’язана із музикою, та все одно я отримала неабияке задоволення, навчаючись грі на бандурі. Я пам’ятаю свої перші виступи, конкурси та перемоги. Із моїми однокласниками з музичної школи ми й досі в дуже добрих стосунках. І тепер, коли я спостерігаю за своєю молодшою сестрою, яка пішла навчатись грі на флейті одразу після того, як я закінчила музичну школу й отримала свідоцтво, мені іноді також хочеться повернутись до цієї особливої «музичної» атмосфери, коли з кількох класів одночасно линуть звуки різних інструментів, співи та сміх, до атмосфери перших спроб та помилок; згадати свої відчуття при першому знайомстві з інструментом, з яким ти тепер будеш дружити всі довгі роки навчання, а, може, - хтозна? – і не тільки навчання; навіть хочеться часом похвилюватись перед концертом… Марина та Сергій Дяченки у своїй книжці «Олена й Аспірин» написали, що музика – це відображення іншого, кращого та щасливішого світу. Якщо так, тоді музиканти – справді щасливі люди, бо можуть цей світ творити. А в нашому кам’яному, жорстокому сьогоденні так не вистачає казки. Зараз багато говорять про сучасних підлітків, що цілими днями тиняються вулицями, вживають наркотики, курять, потрапляють в колонії для неповнолітніх злочинців. В очах їхніх рідних та друзів, що розповідають перед камерами про свого сина, друга, внука, світиться шок, а в очах самого правопорушника - байдужість та приреченість. Насправді ж вони починають таке життя, щоб самоствердитися, доказати перш за все собі, що вони чогось варті. У них немає твердої мети, до якої варто було б іти, долаючи всі перешкоди. Їм нема заради чого жити, тому й життя їхнє стає нікчемним. А все могло б бути інакше… Я знаю кількох людей, які, пішовши з першого класу до музичної школи, тепер не уявляють свого життя без музики. Знайома я також з моїми однолітками, що знайшли себе в танцях, акторській майстерності, малярстві, журналістиці і мають намір займатися цим професійно. Хтозна, якби вони свого часу не почали займатись цими видами мистецтва, не брали участь в конкурсах, не перемагали – чи були б вони такими, якими я їх знаю? Адже кожна участь – хай навіть не перемога – у будь-якому змаганні – це перш за все доказ самому собі, що ти щось можеш і зможеш ще більше. З кожною маленькою перемогою ми стаємо впевненіші в собі, а це неабияк знадобиться у дорослому житті. Отож живіть і творіть! Озирніться навколо, і ви побачите, що світ яскравий і багатогранний. А ми творимо його таким, який він є, і в наших силах зробити його ще кращим. А в цьому житті ніщо не проходить марно…
 
матеріал опубліковано в №6(2009) журналу "Стіна"
Категория: статті юнкорівців | Добавил: ukrosvita
Просмотров: 673 | Загрузок: 72 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/22 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа

Поиск

Друзья сайта

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright MyCorp © 2016
Сайт управляється системою uCoz