...найголовніше – мотивації навчання, ставлення дітей до навчальної діяльності як до привабливої праці, що дає задоволення і радість розвитку розуму й усіх внутрішніх сил.
Віктор Шаталов (1989 р.)                   
             Ми не розвиваємо пам’ять, оскільки в цьому немає потреби, бо з першого разу запам’ятовуємо все, що бачимо, чуємо та відчуваємо, а пригадуємо лише тоді, коли правильно користуємось своєю пам’яттю, тобто так, як ми це робимо, читаючи цікаву книжку (ми ж не перечитуємо її щодня з першої сторінки, щоб згадати сюжет); переглядаючи захоплюючий кінофільм (24 кадри за секунду) та уявляючи всі події, що передували останньому кадру; сприймаючи рідну мову та мову іншомовного середовища (як мільйони наших співвітчизників-заробітчан за кордоном). Ми знаходимо дорогу до власної домівки лише тому, що уявляємо її в найдрібніших подробицях, але не зосереджуємось на них; ми уявляємо те, про що вам розповідають, і тільки тому можемо порозумітись один з одним.              
            Частенько, не знаючи чогось, ми говоримо: «Не уявляю», – і це найщиріша правда. Не уявляю – не знаю.

Таємниця друга.
             Наша пам’ять має лише один прояв – уяву. Але, на жаль, ми, як правило, не вміємо свідомо використовувати цей чудовий дар. Якщо ми уявно, подумки, повернемось до трагічної, як на мене, ситуації, коли більша частина першокласників втрачає бажання вчитися, то побачимо, що саме невизначеність найголовнішого в діяльності маленького школяра – вивчити та запам’ятати – відвертає його від знань та умінь і позначається на усьому його житті.
              Ті поодинокі відмінники, які обов’язково є у кожному класі, не наслідок плідної роботи вчителя, а непередбачений феномен щасливої особистості. Школа, на жаль, масово породжує неосвічених невдах, залежних від життєвих та стосункових  випадковостей.

Таємниця третя.
             Швидко опанувати правильне використання своєї пам’яті може будь-хто незалежно від віку та фаху. Налаштованість особистості на свідоме уявлення будь-яких знань веде до феноменальних успіхів у всіх видах діяльності людини, про що свідчать уже тисячі курсантів Української школи ейдетики.

Таємниця четверта.
             Інколи учні, які пройшли курс Української школи ейдетики, як і раніше, скаржаться на погане запам’ятовування, тобто не вміють уявити нову інформацію в повному обсязі (у більшості випадків це стосується знань із фізики, математики, хімії, економіки та інших наук, кожна частина яких ґрунтується на попередніх або базових уявленнях, яких раніше у людини не було). Запам’ятовування у цьому випадку не відбувається лише через брак початкових уявлень, на яких «побудовані» подальші знання. Ми завжди попереджаємо про це та даємо поради, як поводитися у таких випадках.

Таємниця п’ята.
           Постійне використання лише позитивних уявлень та образів, що через яскравість умінь, набутих на цьому ґрунті, налаштовує курсантів на зовсім інше мислення та нове схвальне ставлення до своїх можливостей, до себе та до навколишнього світу. Бо, як відомо, внаслідок експансії всіляких екранних та життєвих «жахастиків» у сучасної людини, на жаль, провокується невмотивована агресія до оточення і, як це не здається парадоксальним, до неопанованих знань. Тому, безумовно, я позиціоную Українську школу ейдетики як екологію мислення.

Таємниця шоста.
             Осмислення нових умінь, їх напрацювання та свідоме використання відбувається вже наприкінці першого заняття і продовжується на прикладі власних щоденних справ і навчання. 

Таємниця сьома.
             Ми не розглядаємо увагу, як окрему психологічну функцію людини, а лише як похідну від ставлення особистості до певного виду діяльності.

           …вона (увага. – Авт.) є доцільна реакція організму, що миттєво поліпшує умови сприйняття.
М. Ланге (1893 р.)

           Уявлення про увагу характерне для наївного реалізму. У психології воно стає джерелом псевдопроблем.
Е. Рубін (1925 р.)

Таємниця восьма.
              Ми, безумовно, любимо й поважаємо всіх наших слухачів. Але то не та  любов, що декларується в усіх підручниках з педагогіки та на формальних з’їздах та зборах, а щире й відверте захоплення від найменших успіхів наших курсантів, бо саме з них починаються найтвердіші знання та досягнення.
              Крім того, винуватцями цих успіхів є наша методика та ми самі.

Таємниця дев’ята.
             Одним із головних правил тренінгу Української школи ейдетики «Мнемозина» є порівняння себе не з сяючою вершиною очікуваних умінь, а з собою вчорашнім. Якщо Я вмію сьогодні щось робити хоч трішечки краще, ніж учора, це – моя великий здобуток, що стає черговою сходинкою до досконалості.

Таємниця десята.
             Діти віком від 7 до 12 років проходять тренінг тільки разом з батьками. До того ж батьки не просто присутні під час тренінгу, а разом зі своїми дітьми командно напрацьовують нове ефективне ставлення до навчального процесу й одночасно дізнаються один про одного багато нового – позитивного, цікавого та корисного.
             З’являється співпраця, новий рівень спілкування.

Тренінг проводить почесний доктор педагогічних наук АРЕ, автор книг з ейдетики, розробник ноу-хау і комп’ютерних ігор, представник методики в Україні (з 1990 р.), інструктор-методист, засновник Української школи ейдетики Антощук Євген Всеволодович