З перших кадрів мультиплікаційного фільму відчувається особлива казкова магія. Приглушене світло, тьм’яні силуети – зізнаюся, на першій хвилині розгублено протирала кіношні окуляри. Та це було тільки похмуре відображення внутрішнього світу старого, зажерливого й немилосердного Ебенізера Скруджа, образ його моторошного самотнього Різдва, яке він щороку розчавлював всередині своєї чавунної шкаралупи. Нице і жалісне скніння над свічкою контрастувало зі світом поза шкаралупою, де лунав дитячий сміх на імпровізованих ковзанках, де люди дарували один одному посмішки й щирі вітання, де в хатинах довкола вогнищ у камінах збиралися докупи родини, аби разом відсвяткувати світле свято єднання й любові – Різдво Христове.
Джим Керрі «Різдвяній історії» дуже пасує. Відтворення образу нещасного, ображеного, самотнього старця вдало переходило в радісні й навіть комічні моменти. Гумору в мультику вдосталь, до того ж, – гумору здебільш світлого. Він розбавляв похмурість Скруджевого світогляду, розфарбовував його кольорами пухнастого білого снігу й золотавої скоринки запечених індичок. Коліна Фьорта в стрічці було, на жаль, небагато. Та навіть ті нечасті моменти своєї ролі він робив милими та теплими.
Є у фільмі і жахи. Окремі кадри, як от розтріскування щелепи привида надвоє, не надто приємні, хоча й передають Скруджеві почуття в миті зустрічей з непроханими потойбічними гостями. Та нинішні діти звикли до такого.
Добрий, хороший, майстерний, по-різдвяному різдвяний мультфільм. Після якого ходиш з піднесеним настроєм і посміхаєшся людям. Просто так. Після перегляду ще довго-довго залишається відчуття теплого снігу, що падає в кінозалі (хитрощі 3D), на твоїх долонях, на плечах і волоссі людей в перших рядах. Саме теплого – такого ж, як атмосфера «Різдвяної історії».

Попри свою видовищність, мультик цілком зберіг зворушливість чуттєвої різдвяної казки.